Ваш світ не зміниться ніколи:
Безглузді війни,геноцид, голодомори,
Насильство, вбивства, крові море,
Хоча я - СМЕРТЬ, для Мене це не горе.
Роботи в Мене вкрай, але Я не жаліюсь.
Не кожен з вас, людей, в свій час Мені зрадіє.
Живі Мені байдужі зазвичай,
Однак попалася душа цікава вкрай…
Світловолоса дівчинка Лізель,
В котрої братика у потязі забрав.
Але випадок цей не був простим,
Бо доля книгу дівчинці дала.
Попавши в Мюнхен в названу сім'ю
Лізель спочатку думала втекти,
Однак сусідський хлопчик Руді
Зумів її від того вберегти.
Сувора мати, Роза,
Закутана у хмари грозові,
Завжди незадоволена у всьому,
Але любила дівчинку в душі.
А батько, Ганс,
Що на гармошці грати так любив,
Свою принцесу-донечку Лізель
Читанню і письму навчив.
В книжках Лізель вбачала цінність,
Цікавість до незнаних їй світів,
Та головне у них не було війн,
Не було голоду й відомих їй страхів…
Читаючи, навчилась володіти словом,
Висловлювати на папері всі думки.
Лізель була мрійлива і наївна,
Але душа у неї чистою була…
Вона не крала книг, лише їх позичала,
Запам’ятовувала все у голові.
Книжкова злодійка, ви скажете… Даремно.
Бо ви не були в дівчинки житті.
Своє життя Лізель прожила вміло,
Знання із книг у собі зберегла,
Події всі чорнилом на папері
Майбутнім поколінням віддала…