Знову місто все в вогні.
Та не байдуже мені,
Чи прокинусь завтра вранці
У кривавім з снігом танці.
Чи надвечір помолюся,
До ікони прихилюся.
Скільки можна ще чекати
Поки інші будуть спати?
Землю нашу відібрали,
Одне ціле роз’єднали.
Я прошу вас, зупиніться
І землі своїй вклоніться!
Україна в нас єдина
І для батька, і для сина.
Тож давайте прокидайтесь,
України не цурайтесь!
(Лютий 2014)
