Білі простині ліжка, самотність і ти...
Так тривожно, так холодно, дико...
Коридори, тумани, далекі світи...
І мовчання, тотожне із криком,..
Ніжні дотики пальців, і сяйво, і я...
Голос лагідний, атлас волосся...
Доторкнуся грудей... і промовлю ім'я...
Поруч тебе... я тут... не здалося...
І схрестилися пальці... тебе заберу
з лабіринту, де сни... мов мисливці...
І пограємо разом... у цю гарну гру,
в яку грають... одні лиш щасливці...
*******************************
Срібний місяць... на тілі... мереживом...
мої губи... малюють... нові...
Можна все... і по вітру... обмеження...
Легкість в тілі... туман в голові...
Гострі нігті... вп'ялИся у спину...
Не дивися у вічі... Згориш...
Протоптала з цілунків стежину...
Ти, як полум'я свічки, тремтиш...
Летимо... летимо тільки в небо...
у шаленому темпі сердець...
Все міцніше горнуся до тебе...
І самотність твоя - нанівець...
Ти живеш... я вдихнула життя...
Тож живи... до світанку є час...
Сну й реальності... дивне злиття...
Ясний ранок... лиш ворог для нас...
Балістична ракета! З ядерною боєголовкою! Вмієш же, Богданочко, розбудити сплячого... 
Класно! 
