Жорстокі реалії,
війни, баталії,
винних шукали-нема.
Історії списані,
справжні невідані,
усе тепер ніби імла.
Життя, мов поламане,
у діях подавлене,
хочеться вилізти з цього ярма.
Оглядатись небажано,
у відчаю.. Страшно,
та дороги назад вже нема!
Іти крізь рутину
матерій й обману,
вигризти краще життя.
Невірні й лукаві всі,
обмежені, зламані,
але треба йти до кінця.
Неначе в тумані все,
не можу згадати вже,
як виліз із цього лайна.
Та знаю точно я,
без зусилль та страждання
не здобудеш краще життя.
І люди міняються,
і ми їх міняємо
та підуть усі до кінця!
В нерівних умовах ми,
зусиллями спільними,
прокладемо стежку життя.
Красиві фантазії,
стануть реалії,
якщо у нас думка одна.
Щоб стало все правильним,
великим, омріяним,
ми втілюєм мрію в життя!
