Ковток вина – і знову все палає,
Що згасло в серці ніби то давно..
Що не здійснилось – знову душу крає,
Караючи сильніше, ніж вино….
Ми розійшлись: де різні, а де схожі….
Шляхів нема у нас до вороття…
Нехай весна нам більше не ворожить
Кохання, що сильніше за життя,
Воно пішло в життя шукати долі.
Та не змогло собі її знайти…
Де дикий степ – тепер ростуть тополі…
А в щастя знов розорені путі…
Що дивного у тому, що немає
Ні вороття, ні смутку, ні жалю….
Один шепчу я, що тебе кохаю…
Лише один я знов тебе люблю…
І знов вино зажевріє в бокалі,
І я згадаю, що забути слід…
Не говори, чого чекати далі…
Пішов я швидко, та забув свій світ…
