Відпускаю усіх журавлів, бо вони вільні птахи.
І не краще синиця в руках - бо, мовляв, не моя.
А чуже забирають лише лицеміри й невдахи
І, буває, вони ще стріляють по журавлях.
От стає холодніше. Журавлі відлітають на південь.
Зрозуміло усім, що зима - це достоту як я:
З нею складно і холодно. А журавель - не півень.
Я його відпускаю. А синиця, усе ж - не моя.
Я лиш поглядом вдаль проводжаю ключі журавлині.
У руках не тримаю рогатки, не ставлю тенет.
Просто хочу, щоб чесно. Не хочу шукати винних.
Просто вірю у Долю. У Диво. У щось неземне.
дуже тепло!
хай завжди буде розуміння того, що потрібніше - синичка чи журавель)
іноді буває, що бути чиєюсь синицею краще, аніж нічиїм журавлем) але то щоразу по-іншому.
хороший вірш!
СвітанОk відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Перепрошую. Я так, ніби, продовжила думку. Нам Господь приготував все, що тільки найкраще. І тільки Господь нам може здійснити мрії нашого серця. Шлях до здійснення - щира молитва.
СвітанОk відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00