Античний Рим
Закоханого ЭГО
Золотом парчевий
Закопанець віку, що
Без європейських літ,
Стрічками нашими
З, рожево-тьмяними,
Ганяє правдонька
На ковзанах, бува
Й, гринджолами
Гарту гримить од
Не-спо-діва-нок…того
Готичного фолькльору
Клуб вийшов із села
В червоних штанцях
Й, ургентним хором
Поривітрів, одвеслує
Жита мірку до обіду,
За голову закинув руки.
Скурне годинку-другую
Під дубом, ланковим
