Були в мене гроші,
купюри хороші.
Не у банку, а в панчосі,
на житло у хмарочосі.
Не сліпа я і не коса,
не бачила дальше носа.
Зросла ціна хмарочоса,
візьму кредит – буду боса.
Рідну гривню я і досі,
ще б тримала у панчосі.
Прийшов долар – ураган,
переплутав весь мій план.
Вже рішаю я задачу,
щоб купити собі дачу.
То ж зібрала провіант
й ну – шукати варіант.
Подивилась я чимало,
мало мову не відняло,
долар став, як Гулівер,
гривні вже «каюк» тепер.
Вона тане, наче свічка,
і тече, як бистра річка.
Бо багато – то вже мало
у моїй панчосі стало.
Лиш стоптала я калоші,
не вложивши свої гроші.
Вище норми скочив тиск,
розлетівся план мій в «дриск».
Не поміг і Інтернет,
міжнародний тет-а-тет.
Змарнувала дні і ночі,
аж боліти стали очі.
Зрозуміла, мої гроші,
не такі уже й хороші.
Піднімаю вище носа,
лиш дивлюсь на хмарочоса.
Щоб «зелені» я складала,
то напевно, щось би мала.
Гривня ця не для панчохи,
хай тримають інші «лохи».
У панчохах добре зберігати монгольські тугрики і китайські юані. 
