Вовконіада. Частина перша (самий початок).
(Знать Котляревського читали)
Вовко був парубок моторний,
Та не старий іще козак.
Любив еротику… не порно!
Доводив часто, «що»?... та й «як»!
Як личить старшому герою,
Шукав пригод він з молодою,
Багато де Вовко бував…
«Був дуже справним при Союзі» –
Таке про нього скажуть друзі.
Й таке з дівками витворяв,
Що, часто-густо ті забави
Сусідам не давали спать…
Тож і зажив такої слави
Вовко, що вам не розказать!
Його сусідка Белла-Донна
Відос засняла незаконний,
А там таке! – Не передать!
Хіба ж Вовко такеє зможе?
Тут тренер вже не допоможе!
… Сюжет той краще наблюдать.
Вовко був милим Донні-Беллі,
Вона все причитала: «Ах…»
Його багато хто хотєлі,
Бо справним був Вовко козак!
Сто дев’яносто майже зросту.
Вірші писав він дуже просто.
Тож і розумний, й не старий,
В коханні – лицар він завзятий…
Та не хотів він зажигати
Із Донною. Бо не дурний!
А та із поверха, що вище
Знай все зніма та і зніма…
Такеє ось воно сучище,
Що в світі гидшого нема.
Підговорила суку Гєбу,
Щоб та зробила то що треба:
Оділа покорочє юбку,
І намазюкалась сама,
Щоб заманить, як барана
І вилить теє у Ю-Тубку.
Сказала Белла Вовці якто,
Що подружку у гості жде,
Та й попросила ніжно надто
Зустріть у дворі, бо буде
Вона пекти смачну ковбаску…
Тож поможи, брат, калі ласка,
Ти ж жентельмен і кавалєр,
Обідити не станеш нишком,
І не затягнеш ії в ліжко,
Чи трахнеш в паркє… напримєр.
Свій виступ провела так ярко,
Що вам мені не передать.
Ця в бившем знатная доярка…
Та й стала камєри включать!
Щоб матєрьялом запастися,
І потім обробить усьо,
Да так, щоб наш Вовко люб’язний
Був опорочений для всіх…
Ну вона ж – сучка, то всім ясно!
Але ж так підставлять – то гріх!
Неначе Вовчик наш – суціга,
Паливода та дівколюб,
Й за ними, як пацанчик біга…
Та те «кіно», та і в Ю-Туб,
Де наворочене усяке,
Де голі ціцьки й голі сраки,
Де в цілому говорять мало:
Лиш те «О-є!», «Майн гот!», та «Либе!»,
Й трясуться, з цяцьками своїми…
І ролі Белка написала.
Тож наш коханец еротичний,
Що просто в скверику гуляв,
Повинен стати неприлічним,
До Гєби щоб той «приставав»,
І у кущах оту сучище,
Відшпокав… Там де вітер свище.
А та шалава-малолєтка,
(Так вона думала сама).
… Там ставить пробу де – нема!
Й считала, шо вона кохвєтка.
Вовко приїхав у столицю
Із славних лісових країв,
Там він свободи встиг напиться,
Наїстись встиг і дерунів.
Він в Іскоростені – славнім місті
У конкурсі їх встиг об’їстись …
Бо знаним був жерцем дерунним,
Він всі змагання виграв
Із дерунових поїданій…
Бо апетит прекрасний мав,
Не знав Вовко наш зовсім страху,
І на змаганнях не тремтів.
Все пхав в здоровую ротяку,
… І пхав і тим, кого він хтів.
Знай, лише він підкрутить вуса,
Брюнетка ти? А може руса?
Він вже готує апарат,
Оскільки баб любив, їх пестив…
І ні одну не обезчестив…
Амур та Ерос – Вовці брат!
*
- сподіваюсь, ДАЛІ БУДЕ! (Добрі люди…)
