Не дзвони, не пиши: не потрібно.
Що було, те згоріло до тла.
Що чуже, то колись було рідне,
І для тебе я стала чужа.
Не шукай, не біжи, не дивися,
Що тримав у руках - відпустив.
Цвіт пожовк, і ти з цим примирися,
Хоч на нього дивитись любив.
Не кажи, не мовчи: все - дурниця,
І що було - суцільна печаль.
Ти на квіти щоденно дивився,
Поки цвіт не полонить відчай.
