Душа напише симфонію осені.
Розпочне журавлиним ключем.
Як багато всього відбулося,
Як багато святих і нікчем.
Ноти стрибають з ліній на лінії,
Обірвалась гітарна струна.
А земля вже покрита інеєм,
А у місто прийшла зима.
Скрипка голосом тонким розламує
Кригу озер, річок і морів.
І мелодія ця нагадує
Теплоту весняних вечорів.
Серце б’ється у такт з барабанами,
Давно усіма вже забуте.
Вибухають емоції ураганами,
І, здається, більш літа не буде.
Душа напише осені симфонію
Багрянцем листопадових дощів.
Вітри на гілках гратимуть мелодію
Й слова підхопить ключ із журавлів.