Так цілувала тебе, як востаннє в житті...
Наче не було нічого й нічого не буде.
Ми, обійнявшись, дрімали, немов в забутті.
Чи пам\'ятатимеш ти? А чи завтра забудеш?
**********
Де заглядатимеш ти, коли ранок прийде?
Сонячні промені чиї зігріють долоні?
Серце моє відчайдушно по лезу бреде.
Серце моє... що у тебе давно у полоні.
Як це нестерпно: гадати про що ти мовчиш.
Боляче в очі дивитись, в яких таємниця.
В грудях моїх невідомість, як дикий спориш,
Серце тріпоче у нетрях, мов злякана птиця.
Ніжність твоя заспокоїть, як келих вина.
Декілька слів обігріють, мов кава з вершками.
Хто ти - не знаю, та знаю, що я не одна.
Тільки ж якби запитань стало менше між нами.
***********
Так цілувала тебе, як востаннє в житті...
Наче не було нічого й нічого не буде.
Ми, обійнявшись, дрімали, немов в забутті
Чи пам\'ятатимеш ти? А чи знову забудеш?
22.10.15.
в коханні - і сіль, і цукор!... і полин і мед.... Та ці муки і суперечності встократ миліші серцю холодної пустоти! Та головне - щоб ці муки були взаємні!
Кохання тобі, мила, якнайпалкішого!
Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, люба Фіночко! І тобі цього прекрасного взаємного почуття!!!