Чому все так вийшло? Не зрозуміти,
І, нібито, серце любов’ю зігріте.
Але, щось таке у повітрі вітало,
Що сонце закрило, за хмари сховало.
Прокинувся ранок, журбою проникся,
Біль же гнітить, душею закрився.
Все навкруги нищить, проклинає,
Мене ж він у прірву штовхає.
Інакше могло бути все,
Ніхто не хоче змінити оце.
Щастя було зовсім близько, однак,
Біль пройшов, залишився лиш страх.
27.02.08.
C:\Documents and Settings\8\Мои документы\Т.А\Ната стихи- 2009-2010.doc
