Поцілунки багряні з вуст злітають,
Серце стискається і завмирає.
Доки живі – ми будемо кохати,
Будемо любити, ночами не спати.
Рожеві квіти в повітрі малювати
Рухами тіла, у небо злітати.
Разом будемо ніжність шукати,
Вічність безмежну будемо цілувати.
Думки наші птахами стануть.
Полетять у вирій, від зграї відстануть,
Щоб кохатись у глибині душі,
А після ввіткнути у неї ножі.
Ніжні пелюстки, кохання квітки,
Лиш раз випускають у світ нитки,
Якими ловлять тих, хто хоче жити,
Любов’ю один одного вічно гріти.
28.05.08.
C:\Documents and Settings\8\Мои документы\Т.А\Ната стихи- 2009-2010.doc
