Маленьке сонце ожило, промінням освітило.
Все що було і не було — наповнило, нагріло.
Теплом осіннім нарекло і ніжно обійняло,
Все що було і не було — розтало, в землю впало.
Повільно, тихо проросло, вже всі давно забули
Зігріте променем «ніщо», що так плекали люди
Колись. Воно розкаже все, покаже на папері.
Все що було і не було постукає у двері.
І буде гордо, комусь стидно, і буде лячно-зимно,
І буде весело і ніжно, а комусь грізно й тлінно,
І буде все, що вже було, і те чого не було.
І все запишуть на папір живі простії люди.