Блука душа в просторах часу,
Мов тінь, не спить, а лиш тремтить.
Загублена - ніяк не скине рясу,
Що терза і вічність полонить.
Терза пекельними вогнями,
І зливі мук тих не загасити.
Бо полум'я з зловіщими вітрами,
Розгорається і як це зупинити?!
Коли ніхто не бачить і не чує,
Що поряд є, не десь у далині.
Воно між нас і в нас лютує,
Невже той смак, що є в полині,
Солодким став і дарує насолоду.
Вона ж десь тут, поряд з нами,
Шукає спокій, вічну прохолоду,
А ми смакуємо грішними думками.
Вона ж десь тут, неподалік блука,
Поміж часів, мороку й пітьми,
З надією чекає, що чиясь рука,
Відпустить. І це маємо бути ми.
24.12.15
