Сонячний, рум"яний клубок, викотився на небо прозоре і чисте,
Розпустив на всі сторони свої нитки золоті й променисті, врочисто,
Позолотив крони ще голих дерев і загорілись корони на них,
Потяглися віти до ниток отих, щоб своїм теплом вони обплели їх....
Обігріли й розбудили...А вони у відповідь бруньки розпустили,
Дали листок, квіт, а ще й плід...Усіх нас потім восени смачно пригостили,
Тим, що виросте за цей короткий час...під прядивом оцим золотистим...
Обіймуть вони все живе, залоскочуть, щоб зростало на радість тернисто...
А земля буде прясти й ткати і вбирати маленькі промінчики ці,
Щоб народжувати трави духмяні й п"янкі та квіти яскраві, запашні...
На яких потім метелики поласують медовими гостинцями,
А ми понасолоджуємось різнобарвними і ніжними їх крильцями...
Дякую 
Скоріше б уже прийшло тепло 
