Її любов лиш породилась в почуттях,
бідно бродила,в розірваному платті.
Наповнена гірким передчуттям,
розпустним поглядом омивають інші статті.
Вона побігла усе далі навманці,
ховаючись від намальованих дівиць.
Яким кричали жадно гаманці,
біжи сюди моя "Киць-киць".
Пролилось серце холодною сльозою,
"Мені людей цих дуже шкода,
брудна душа,укрита золотистою іржею,
невже це істинна любов і насолода"?
"Що в'яне, і не здатна розцвітати,
й усміхається,тягаючись у позі.
у рабстві змушено кричати,
й мовчати,валяючись в тривозі."
Піднявшись, подалась вона у далечінь,
знайти того, хто зможе зрозуміти.
Поринути у погляд, в глибочінь,
і віддано і вірно душу полюбити...
