Мишей звичайно вважають боягузливими звiриками. Але, послухайте...
...Цей випадок трапився близько тридцяти п'яти рокiв тому на Тернопiллi, у сiм'ї моїх родичiв.
До тiтки Ганни (сестри мого батька) та до її чоловiка Павла приїхали родичi: молодший брат Павла - Василь iз дружиною Альбiною. Слiд пояснити з приводу походження перерахованих осiб, що Ганна була корiнною галичанкою, Павло й Василь - надднiпрянцями, а Альбiна була уродженкою Бiлорусi. (Там Василь вiдбував строкову вiйськову службу й залишився жити пiсля демобiлiзацiї. Там i одружився.)
...Вночi тiтка Ганна та вуйко Павло разом прокинулися вiд дуже гучного жiночого лементу. Навiть правильнiшим було б назвати той звук не лементом, а вереском. Крiм Ганни й Альбiни жодної жiнки в оборi не було, отже, було зрозумiло, що лементувала саме Альбiна. Вереск звучав з кухнi. Ганна й Павло поспiшили туди. I що вони побачили?
Крупна, огрядна Альбiна стояла у кухнi, верещала й тремтiла - не вiд холоду, а вiд страху. Що ж її налякало?
На столi сидiло... маленьке сiреньке й пухнастеньке створiннячко! I спокiйненько, зi задоволенням гризло шматок печива. (Пiсля вечерi не все прибрали зi столу.)
Уявiть собi, панове й панi, розмiри людини й мишi! Невже Вас не перелякає слон, якщо вiн зненацька опиниться поряд iз Вами й почне ревiти?
А Альбiна у зiставленнi з мишкою була, до речi, набагато величезнiшою iстотою, нiж слон у зiставленнi з людиною! Але сiренька мишка не втекла з переляку, а спокiйно продовжувала їсти смачне печиво.
...Щоправда, слiд нагадати, що мова йде про Тернопiльщину. Тобто, мишка була не абиякою, а галицькою!