Давай про особливо-важливе, стихійне
говорити кожної ночі відверто.
Там де на простирадлах є повний місяць,
ми знайдемо своє безсмертя.
Не вистачає тільки сезонного сяйва,
яке своїм теплом ще трохи і відновить
раніше зруйнований час.
Ти не знаєш як важко зізнатись у почуттях
коли немає взаємності,немає «нас».
Кажеш, що сьогодні станеш вільним,
адже вже зламав свої принципи, стереотипи,
життєві права.
Терпка неправда сковує тебе довільно
і роз’їдає дим захований у словах.
Я б могла полюбити ці світанки,
але мабуть не треба серце своє нівечити
брудом з середини.
Залиш на потім, розбий об холодні стіни обіцянку
повернутись до мене в середу.
