Вертайтесь до рідного дому,
До рідної неньки скоріш.
Забудьте про будь-яку втому
Там двері відкриті навстіж.
Зозулька тихенько кувала
І пісню кував соловей,
І мати невтомно чекала
З війни своїх рідних дітей.
«Вертайтесь, кохані синочки» -
У думці летіли слова.
Одні і ті ж самі рядочки
І обертом йшла голова.
Найкращим у світі є місце,
Де хата стоїть край села,
Де мати й дитина в колисці
Разом до самого рання.
Вертайтесь до рідного дому
Живі й неушкоджені всі.
Щодня ми молилися Богу,
Щоб добре було у житті.