Ви думаєте, сплять вночі вітри?
Вони не сплять, а тужать підвіконню,
Уста цілують запашних півоній,
Кошлатять брови вікових дубів,
І зморшками глибокими доріг
Летять автомобіль наздоганяти,
Плетуть вінки із чебрецю і м’яти,
Обтрушують замріяний горіх.
...Дратуються і безнадійно стогнуть,
Коли знаходять в крилах реп’яхи,
Бо знають: це вчепилися гріхи,
Які вночі підступні люди коять.
Ті реп’яхи в домівки потрапляють,
Де тихо у колисках діти сплять:
„Я бачив сльози, постріли гармат!” -
Чийсь голосочок тишу розриває.
І на очах сльозинки забринять.
І до світанку спокою не буде,
Тож не плекаймо зло у серці, люди,
Нехай вітри і діти мирно сплять!
