Весна. Травневий чути подих.
А з ним шумить і літо в голові.
Як гарно сонце зранку сходить!
Які ж ці ранки цінні й дорогі!
Так ніжно-ніжно рожевіє все навколо;
і я в рожевім просторі горю;
похмурі лиця звеселяють поволі;
від того з усмішкою на устах бреду.
Бреду, іду, гуляю і танцюю;
збираю щастя, роздаю сумним.
Солодко сплю, живу, гарцюю;
життя моє стає конем міцним.
Я хочу бути сонцем для людини,
для однієї з-поміж інших лиць,
і я ловитиму всі миті, крапелини,
щоб жодна з них не впала долі ниць.
Хоч не триватиме весна прекрасна вічно,
і будуть паузи безумства й сум’яття;
я буду тій весні завжди зустрічна,
бо в тій весні – усе моє життя.