вона винуватиця моїх безсонь,
вона свідок незібраних думок.
застряє надовго між скронь,
як вміє,складає слова у рядок.
вона мисливиця за моїми переживаннями,
вона розрадниця сліз і печалі.
так вправно маневрує між настрою коливаннями,
що не вдасться втекти від неї чимдалі.
ніч-моя краща подруга,
совість моя й сумління
приспить мене до четверга,
а в п'ятницю подарує прозріння.
прикриє чорною ковдрою,
зігріє зірками яскравими.
і нарешті видасться доброю,
заходь-перекинемось словами ласкавими.
