так той травень чекаємо завжди,
у надії,що все стане краще.
одне одному серце віддавши,
поринаєм в наш омут,як завше.
знову ловимо шанс на щастя,
не вистачає кисню,коли наодинці.
знову сплітаються наші зап'ястя,
так хочеться вийти на спільній зупинці.
і мусимо травню віддати належне,
адже подарував він найбільше:
майстерно підкорив незалежне
і так вправно поєднав протилежне.
надворі вже весна в цвітінні,
нова сторінка маю розпочата,
а на душі лиш тільки сум і втрата.
і я відповідь чекаю на світанні:
цей травень довгожданий чи останній?
