день-день-делень! щодень все гірше
чекати, поки кине в дрож.
тобі кортить благеньких віршів
і риби, патраної вздовж
ножем у дідовій долоні.
розбитий на фрагменти сем,
твій розум щулиться у скронях -
а дідо знали все про все!
погляне бог крізь вир зірок
вночі на ліжко ненароком:
лежить скривавлений линок
і глипає змутнілим оком.
