Осінь ... Час, щоб назавжди піти ...
Небо нічне вабить своїм струмом ...
На незвіданім смертнім шляху,
Серце моє наповнює сумом.
Листочно від матері-гілки,
Суїцидно до ніг ваших впав.
На міському тім цвинтарі вулиць,
Неживою вже тлінню я став.
Там притоптаний парами ніг
Трупним запахом вас я благаю
. Поспішіть, поспішіть, поспішіть...
Бо ця осінь-життя, вже минає.
