Гой Андрію-козаченьку
(моєму другові, поету і композитору,
Андрію Пастушенко присвячую)
Гой Андрію-козаченьку,
хлопче синьоокий,
чого ж такий не веселий,
та й утратив спокій.
Може в тебе щось та й вкрали?
Чи може тебе хто зврочив?
Чи вареників не дали?
Чи ти мо із горба скочив?
-Я сумую, бо вже знаю,
тут нема Галюні поруч.
Тепер сам ходити маю,
то й на серці якась горіч.
А вона з надвору каже,
своїм звабним голосочком -
Буду тебе я чекати,
за отим малим ставочком.
То ж приходь туди поночі
як добре стемніє,
бо те взнає моя мамця,
гнівно так зашеленіє.
-Прилечу до тебе птахом,
якщо так тобі бажаним!
Бо інакше я й не буду
зватись отим Первозванним!
