Вітер говорить за вікном.
Ламає гілку, та скрипучо плаче.
Зриває небо під кутом.
Ховає сонце заривом летящим.
Цей вітер ніби час, секундна мить.
А сила миті, навіть може вбити.
Він як життя, летить і все летить.
Але мене не може зупинити.
Я ніби вітряна права рука.
Стою чекаю коли хтось зупине.
Коли зупиниться ця крижана ріка.
Коли душа і серце в небо лине.
Вітер у серці просто як печаль.
В душі, як гра солодка скрипки.
Закрию очі бачу теплий чай.
Відкрию і поламані скрізь гілки.
