Я тебе виглядала із сходу і заходу.
Зазирала у вічі холодної осені.
І від ранку до ночі вдивлялась із захватом
В шлях, що був у відсутність твою оторочений.
Тої миті, неначе від сильного поштовху,
Я прокинулась,подих на собі відчувши твій.
А ти кликав тихесенько, так,наче пошепки.
Щоби вранішній сон мені не розтривожити.
Мов отара овець,що іде на пасовисько,
Колихаєшься вовною,вкрив усе,лагідний.
Наче ніжне,пестливе,кудлате чудовисько
На міста і на села накинувся жадібно.
Як солдатка, нарешті тебе дочекалася.
Довгий рік про побачення жадане мріяла.
І нехай всі зглядаються з хижою заздрістю,
Як пірнаю до тебе в холодні обійми я.
