Грудень уже добігає кінця,
А зими все нема і нема.
Збираюсь.Іду до художників
В арт галерею.Купую шматочок зими.
Там дерева укриті пелюшковим сніжком.
Тонюсенькі стовбури, мов би у пачках,
стоять в "Лебединому озері".
Мелодія вітру так схожа на вальс.
Контрабасними фугами повітря бринить.
Й так хочеться дихати повними грудьми,
Щоб жити...
Камін тріскотить,ні,замість нього
Звичайна селянськая піч.
Не здатна вона розтопити ту зиму,
Ту,що на картині.
Аж ось за вікном синьо-синьо.
Як марево,як океану розлив
Із заздрощів,або навмисно
Такий чоловічо-міцний сніг повалив.
Тепер я удвічі щаслива.
09.12.17