Я зустрічаю тисячі очей,
Та бачу лиш одні-зелено-сонячні
Крізь темний морок тисячі ночей,
Один буває дотик неповторності...
Тримає пам'ять тисячі облич,
Потворних чи прекрасних до казковості,
Тріпоче, як згадає теплий клич
Та магію лише одної посмішки...
Проносяться крізь відстані й роки
Людські долоні, долі, навіть творчості,
Віє любов'ю теплої руки-
Один буває дотик неповторності...
Долаю не один я кілометр,
Перебуваю в нескінченних пошуках,
Один далеко рідний абонент
Живе у серці та моїй свідомості...
Я-свідок пристрастей та почуттів,
Знаю людей чарівних, навіть сонячних,
Любов лиш раз приходить у житті,
Один буває дотик неповторності...
