Опустив голі віти старий клен до землі
І небесну вода віддзеркалює даль,
І на крилах тужаво понесуть журавлі
В чужий край з України з гіркотою печаль.
Ну, а люди лишаться і немилий їм світ,
І у їхніх оселях буде все як було
Не відомий їм вільний журавлиний політ
Не відомий той край де царює тепло.
А вже скоро морози і закрутиться сніг
І завиє вовчицею хуртовина в степах
Тільки як пройти зиму коли падаєш з ніг
Й нема сили в ослаблих мозолистих руках.
На столі лише сіль, черствий хліб та окріп
І не куплені ліки бо пустий гаманець
І не бачить що є тільки той хто осліп
Що життя загасає і приходить кінець.
Не зігріють політиків брехливі слова
У прозору лютневу морозяну ніч
Якщо в сінях давно закінчились дрова
І немає чого вже покласти у піч.
І поволі життя завершить круговерть
І ніхто не відчує за собою вини
Що в холодний чийсь дім забрела тихо смерть
І що хтось захолов й не дожив до весни.
