|
Рву цей стадіон на шмаття! Мій голос пре зі сцени локомотивом й ледве не ламає огорожу, що відділяє моє дорогоцінне тіло від публіки. Поволі зростає сила голосу, і ось, здається, я володію світом. Як же я мріяла про цю мить! Хлопці грають на гітарах. Від басів перетинки готові лопнути, а з очей сиплються іскри. Драммер сьогодні дійсно в ударі. На нього дивляться як на улюблену їжу. На всіх нас. Ми неперевершені. Ми обожнювані. Ми – стадіонні гіганти, найкрутіші з часів U2. Гастролюємо країнами і це фінальний концерт всесівітнього туру.
Народ навколо шаленіє, чисельність шанувальників нашої творчості дедалі збільшується. Йдуть на звук. Ще трохи й стане зовсім гаряче. Якщо роздивлятися фанів кожного окремо, то я такого ніколи в житті не бачила: очі в них лізуть з орбіт, висунуті язики, несуться в якомусь несамовитому танку - майже звірячі стрибки… Багато хто з них лізе на огорожу, вони гризуть залізну сітку зубами, бризкаючи слиною, здирають із себе одяг. Бігають голі, пнуться один на одного, утворюючи піраміди, як це іноді буває на рок-концертах.
Я – основна їхня ціль. От би їм дістатися до мене – це все рівно, що доторкнутися до зірок. Вони мріють про мою увагу, посмішку, прагнуть взяти мене на руки – кожен з них, нести алеєю слави, як улюблений фетиш, молитися на мене, щоби потім увібрати в себе хоча би єдину мою часточку, розібравши свою улюбленицю на запчастини, заливши собі сувеніри з її солодкої поживної плоті. Вони відчувають пульс і енергію людини, яку хочуть понад усе. Я не була такою бажаною навіть з коханим. Ця композиція на біс! Близькі до екстазу "прихильники" виють та ламають один одному кістки в гонитві за максимальною близькістю до головної виконавиці. Я бачу як один з них, перебуваючи в стані афекту, гострими нігтями зриває з себе обличчя…
Моя рана від укусу зомбі, схована під шкіряним браслетом, починає свербіти, і на єдину мить мені стає не по собі. Перш ніж впаде огорожа, що розділяє нас, перш ніж я перетворюся на такого самого виродка, як вони, я доспіваю свою останню пісню про внутрішній вогонь кожного з приречених, яка завершиться скиданням напалму на стадіон у вдячність всім тих, хто прийшов на наш концерт.
ID:
794507
Рубрика: Проза
дата надходження: 05.06.2018 16:44:06
© дата внесення змiн: 06.06.2018 10:06:26
автор: Олена Мальва
Вкажіть причину вашої скарги
|
