Поема
Христу Ісусу і Богоматері
присвячується
1
І що, Боже, сіяв…
І, Боже, що
Ти послав?
А вітер, що хмарами
віяв —
незримий,
та зримий —
для Слави!!
Хто в хмарах ходив,
то набрався він —
див!
А промінь
згорьовану душу
його
золотив…
А Слава?
то Божі —
Любов і Краса?
Він квітами гнаний
мов білий метелик
Красою із віч Твоїх
одну невідомість
він в хмарі —
писав!
Любимий мій Боже!
І вітер незримий
і квіти незримі —
під білим під парусом! —
вигнуті рими!..
І я, й світ — незримі!
(Який страшний, Боже,
Ти! і — нелукавий!)
І зримі — для
Божої
Слави!..
2
Направду — дружбу серцем
водив
Бог,
бо — день стояв глибокий…
Бо у повітрі всяк стояв
на чаті
по всіх церквах
читалось
про зачаття
Тільки
неізреченне світлеє начало —
попискувало
небо ним вже
обростало
До того ж вникнув
світлий промінь —
у міжрам’я
що двоє —
вже зустрілись
в Храмі!
Й зупинена
із душ
усяка кровотеча
се — мав зачатися
Предтеча…
Пішов в дорогу день —
як порятований
серця зготовані
дороги й всі —
на все! — зготовані!
3
То там
то там
то там
то там
іде мелодія проста
мов на зачаття —
на свята!
Ми мали груди
надміцні
а в них
у серці —
в глибині
огні
огні в Огні!
І сонце ніяково
попрощалось
мов вві сні.
Ясній, ясній! —
і слово, й учта
у мені…
я — сіть…
Ти — день!
О —
риболовля
на пісні
в мені.
4
Ви нас чуєте?
що?
вас топчуть народи?
ми заплачем в свободі
може, сльоза долетить…
Такі сльози! —
пропалюють небозводи!
Серце щоб золотить —
небозвід потягнувсь —
золотий
Хто батьки ваші?
Мати, Любов Її —
на Успіння,
моє квітування —
й цвітіння!
в серце падають зірки
мов насіння!
Хто родив вас в Христі
словом —
стікаючи словом і кров’ю
з Крові Христової —
ті батьки.
Ми западаєм в серця
вам словом кричачи,
що земля й небо —
все навпаки
що ви знайдете слово
проростаєте ви до зірок —
й через зірки!
То ми — ваші батьки!
5
Нема вітру,
й день з’ївсь.
А хмари перисті
обіч пристромились
щоб в тьмі ще —
погоду відгризти…
Хай захід блищить!
Хай сонце сліпить!
Нам — жить!
Ми викотим місяць —
артистам.
6
На захід сонця
приїжджаєм
За море й землю —
опускаєм
світ-день
На серці борозенку
прокладаєм
і ми сідаємо —
на ніч
то в Бозі —
полум’яна річ!
Мантачтесь!
Не пощербимо
пісень, —
то й Богом серце
обрізаєм.
06.10.2016, свято зачаття Іоана
Хрестителя Господнього
