І знову кулі... І знову лячно...
І знову присмак крові за вікном...
І звук гармат луна без перебою...
І дим від пострілів стоїть стовпом!
Життя людей висить на волосині
Залежить від одного лиш: "Вогонь!"
Та Всевишній плаче через море закривавлених долонь.
І плаче мати просячи Богів:
"Не за себе я прошу, Всевишній,
Не за себе я молюсь тобі,
А молюсь я за невинну душу,
Що пішла в пітьму війни!
Ти захисти їх, Боже, укижи їм путь,
Якщо тобі так треба, ти візьми мене,
Аби їх вернуть!
Звертаюсь я до тебе, Пресвятая Діво,
Звертаюсь, як до Матері Творця,
Захисти дітей невинних
Збережи невиннії життя!"
І знову гуркіт... І знову сльози...
І знов нестерпний біль в очах...
Померла мати, недочекавшись сина
Та вони зустрілись в небесах!
