Поема
Скарбу серця — Ісусу Христу
і Діві Марії — присвячується
1
ДЗЕНЬ! ДЗЕНЬ!
І ЗРАНКУ! Й ВДЕНЬ!
ЩО ВЧЕПИТЬ СМИСЛУ —
СТАЄ СЛУХОМ
СЕРЕЖКИ ДНЮ — ЛІЩИНОЮ У ВУХО —
І так грайливо обважає
як вічність — в Церкві
що одна —
це слово має
бо введена до Неба раю!
що не вмира
Бог не вмира в ній!
ні час новий
ані прадавній
Христом пронизаний
і навіть раввин
не судить час
бо як
ану зависла
брунька з очима
Втілення — і смислу!..
Дзень! Дзень! —
у сонці день
все —
благодарствуй!
Линь — радістю!
ще й повнотою Царства!!
2
Мова любові істину кохає
Чом птаха легша
тин перелітає
Свобода крил і легшає —
і розквітає...
А там за тином
закосичились гаї!
так неторканних
не чіпають — нічиї
свобода Божа —
і оспівують її!!
Весна! Веселі Твої вівтарі
Щебече світ — і легкокрилий рій,
Жага, жага!
і в травах — і вгорі
Щоб чистим серцем
неборонно жить
слово Христа любить
і Євхаристію служить
Серця зігріть!
3
Люблю
люблю
люблю я душі —
коли осяяний
грядущим!
4
Бо — любить Бог!
Де виростають кучери
де пудри —
я подвиг маю
бо це пробилась
Божа мудрість!
Може, на мене — регіт з гаю!
Яка продажа?
Це зирить Бог —
чи я здіймаюсь —
чи я серцям уважний?!
Чи то колажі?
Вони — це швидкість!
Люблю я душі —
коли осяяний
цей день
грядущим:
Бог — швидкий
і встигає
і не душить
5
Весна! Веселі Твої вівтарі
і легкий рій
це сонце —
о, жага!
І Боже в травах — і вгорі
і вереск!
Боже, Тв’еї слави вівтарі!!...
Й все судиться,
усяка мить, —
у світлі Твого Царства,
І в світлі мить
Богом серця щемить!
І дихає! Ще й живоблагодарствує!!
Прокинулись! — аж день зігрівсь.
О Євхаристіє!
що було в зляці —
велике і мале
мале й велике
не запітнілось —
не в самоізоляції
не що земне —
й не що вгорі:
в Христі прогрів!
А все — як пробачання,
мов йде у Небеса —
у слів вбачаннях!..
І відпускання!
Любов
(як є без зла).
В Тройці Любов.
Й перемогла!
09.03.2016