Говори в мені, говори!
В серці кожним глухим ударом,
Бо в тобі мене - прикро мало,
Бо потреба в тобі – міцна,
Бо в мені тебе – глибина.
Ми мов квіти під тротуаром.
Подзвони мені та мовчи.
Дихай голосно,наче грізлі
Й ні про що мене не питай…
Схаменись, коли вже запізно.
Від людей себе заховай
Між плечима моїми ніжними…
Лиш при зустрічі не мовчи,
Якщо навіть слова розгублені.
Усміхнувшись не приголубленій
Від самотності захрипай
Між ночами без снів марудними
Задихаючись десь у лютому.
Говори в мені та літай
Унизу живота, метеликами.
Розтікайся янтарним медом,
Захлинайся мовчанням неба,
Що стікає очима… Й знай
Ти тріпочеш отам…між ребрами.
Говори в мені, говори,
Бо без ліку тих слів розгублено,
Бо мовчанням їх не знайдеш!
Задихаючись десь у лютому
Усвідом, нехай важко й сплутано -
В твоїм серці немає меж.
Можливо ви й праві,Льорде,все залежить з якого саме ракурсу дивитися на ситуацію 
Спасибі, Владе! 
Спасибі за відгук 
