Я обіймаю, друзі, вас усіх,
Я обіймаю кожного окремо,
І хочу всім подякувати ревно
Когось перепросити, а когось простить.
Я вас люблю усіх і це не дивно.
Ми моноліт в роботі і житті,
Тому сприймаю вас немов свою родину,
Знаходячи комфорт і радість в цьому почутті.
Для мене кожен з вас – цікава книга,
Яку перечитати хочу кожен раз
Знайти в ній золотинку, чи алмаз,
А чи вуглинку теплу, щоб розтала крига.
Не завжди радість в серці, кожен знає.
Буває біль, немов набат гуде.
Фортуна спиною і паранджею сум звисає
На очі, серце і до відчаю веде.
Згадаймо, як підтримка дружня рятувала,
Робота витісняла і образи, і жалі
Усмішка щира руку подавала,
У тонусі тримала на крилі.
А скільки радості, порозуміння в нас було!
А скільки сміху, дружньої розмови,
Кумедних згадок, випадків, хмарками пропливло!
Про хмари чорні…та про них не може бути й мови.
Ми знали все про Щітки і про Хутори,
Суниці і гриби траплялись просто на дорозі.
Варили кукурудзу в чайнику, відрі…
Та скільки всього пронесли в однім «обозі»
Ви в біографію мою вплели свої обличчя
На рівні генетичному, щоб бути разом – вічно.
Погода, «старт», прогноз – це музика душі,
З відбитком мого серця, де живуть вірші.
Я дякую за чудові слова! Вірш щирий від душі і серця. Пишіть! Творіть! Даруйте свої твори.Хай весна принесе в Ваш дім радість,достаток і любов!
Для мене кожен з вас – цікава книга,
Яку перечитати хочу кожен раз. Успіхів Вам!
Я дякую за чудові слова! Вірш щирий від душі і серця. Пишіть! Творіть! Даруйте свої твори.Хай весна принесе в Ваш дім радість,достаток і любов!
Успіхів Вам! 
