Тій, що зробила цей сон дійсністю.
Медовий трунок твого поцілунку
Сп’янив мене тієї ночі
Я обімлів, пізнав, що хочу
Немає від кохання порятунку…
Сніг навкруги і холод пробирає
Лиш серденько у грудях калатає
Тріпоче, б’ється, рветься із грудей
А погляд лиш прикутий до очей…
Тремтиш маленька – тебе я пригортаю
Цілую ніжно, міцно обіймаю
Руки твої в моїх долонях
Кохання жар не дасть тобі схолонуть
…Проміння сонця зазира несміло
Я уві сні… Не хочу прокидатись!
Ти біля мене – моя ти мила!
Не хочу до буденності вертатись…
