Сьогодні я розмовляла з дощем,
Він здався мені таким рідним.
Я дивилась у небо, шукала причини,
Усмішка сама з'являлась на обличчі.
Намагалась сказати поглядом все про що ти не знаєш,
Але ти не дивився.
Так близько, що серце рветься по швам,
Так страшно, що тепле повітря цієї забігайлівки стає враз холодним душем.
Ти так близько.
Сьогодні в мені прокинулась заздрість,
Вона хотіла, щоб я до кінця віддалась їй.
Я не повинна була б зупинятись,
Коли всі темні почуття забрали у свої обійми моє серце.
Хоча я зірвала голос криками в безмовній тиші,
Відповідь мені була – твоє мовчання.
Так близько, що голоси з настінної плазми затихають й зникають,
Так голосно, що думки стають зайвими.
Ти так близько.
Я була такою доброю, але не знаю чи з тими,
Я була такою відкритою, але боюсь, що одного разу закриюсь навіки.
Так близько, що випита зранку валер'янка вже не допоможе,
Так красиво, що їх словам нічого не спотворити.
Ти так близько.
