Це не мене сьогодні збив трамвай
зачекай не йди я з тобою
залилося небо дощем і не видно нічого
не видно людей і сонця
твого обличчя німого
не видно слів і зболілих очей
від роботи щоденної загартованих
блакитних карих і сосною заповнених
не дивись так прямо поперед себе
не світи мені в очі байдужістю синьою
ми з тобою такі недовершені
ми з тобою такі обезсилені
я не знаю як далі боротися з наглістю
боротися з модою і різними термінами
мені так важко бути зразковою
мені так хочеться бути нестерпною
а ти все боїшся дощу і різного мотлоху
обережно перестрибуєш через колії
зрозумій життя ризиковане
може й цегла впасти на голову
