Ця осінь знову мене кличе,
цілує очі, ловить сни.
Як все натхнення мені зичить,
як завжди відновлює мости.
Вона знову пригортає
мене до своїх теплих щік,
я так тремчу тоді й шукаю
в ній нову пристрасть кожен рік.
Вона ж гріє зимні скроні,
із серця забирає сум.
А дощ танцює цілі ночі -
мій кавалер у вальсі дум
І листопад знову фліртує,
Шле листи до запинь.
Його весною так бракує,
Цих шепотінь його й зітхань.
2016
