Чомусь і досі сняться ті поля,
В обіймах трав, в яснім промінні сонця,
Де промайнули швидко ті літа,
Літа дитинства, що не повернуться.
Дзвенять у снах пташині голоси,
І квітів аромат п'янить надії.
Прокинусь - на щоках сліди роси,
В душі дитячі нездійсненні мрії.