І я стояла змокла і палка
і відлітали літаки за обрій неба,
И стены рассыпались, как с песка,
скажи, кому все письма и поэмы?
І посуд бився з гуркотом об стелю,
лякав сусідів, мов прийшла війна
вона прийшла,але до нас в оселю
і попіл серця по піщинках рознесла.
А мне весны, а мне весны налейте!
Я утону в ключе знакомых журавлей!
Пока вы живы пейте,пейте,пейте!
Чтоб после не страдать о ней.
Щоб не писати вірші на підлозі,
які ніколи не дійдуть до адресата,
я вже не в змозі, ні, не в змозі
вдавати нездоланного солдата...
Мне так спокойней, я надеюсь, будет,
подснежник прорастет вот первый в марте.
Меня никто теперь так не полюбит,
я доверяюсь первой неуклюжей карте.
Я довіряюсь вітру, порухам природи,
тримай мене і мою душу лісе!
І бачу: море, море, море!
І образ твій немов із-за навіси
тримає поглядом і знову
біль.
