Ти бачив, як небо спускалось
Летіло щосили до прірви
Тоді, неначе , здавалось
Легені від страху розірве.
Ти бачив, як сяяли зорі,
Забарвлені з"дозою" Градів,
І у "зеленому" як коридорі
Сам Бог , неначе вас зрадив .
Ти бачив розстріляні танки,
І страх, запозичений в звіра,
І як розривало світанки,
Лиш фарт рятували та віра.
Ти бачив, як душі злітають
Із самого пекла, без долі
Як мати дитину втрачає,
Як браття зникали в неволі.
Ти чув, як тихенько співає
Солдат в телефон колискову
Дитині, що вдома чекає,
Щоб з татом погратися знову.
Ти бачив ,як в зимньому ДАПі
Зродився козак-характерник
Як у диявольській лапі
Кнопкою правив химерник.
Ти чув, як в Авдіївці лихо
Прокляттям на всю Україну
Лягало зовсім так тихо,
Що вас не один там загинув.
Ти бачив, як Волноваха
З артою у Вальсі "кружляла"
Як смерть, немов чорна птаха
Над вашим окопом літала.
Ти бачив як кров червоніла
Вїдалася у чорноземи.
Як чорна з косою шипіла
У спину із пекла поеми.
Ти бачив, як воля дається.
Та плине та кача щоднини
І поки у грудях ще б'ється
Серце солдата . То серце країни.
Як же до страшного влучно. Дякую.
