Перетворилося у пекло життя на українських просторах,
Та сонце в диму світить на землю полянську, засіяну горем,
Де марево згарищ, палахкотіння заграви, у маках трава.
Підступний чобіт фашиста навічно залишив слід свій кровавий.
Минули десятиліття гіркої долі в лихолітті війни.
Хіба можна забути тих, хто поліг у боях, згорів у вогні.
Немає цілого міста й села, нема такого поля, гаю,
Де б не пролилася кров солдата - захисника рідного краю.
У наших серцях пам*ять не згасне про тих, хто віддав хвилі життя.
Врятуймо наш рідний край зниклих могил... Війні не дамо вороття,
Бо скрут і туга ножами проймає наше бідне кожне дитя
І пережиті давно сподівання втрачають свої почуття.