Отак живу, та щось в житті не так,
Немовби це не я, а хтось за мене
Життю рихтує терпкуватий смак,
Між всім, що є проводить паралелі.
Дихає, живе, хвилює серце відчуттями,
Вселяє стрвх і кров нертує в жилах,
Тамує подих вільний донестями,
Усмішку на лиці малює щиру...
Отак живу, та щось в житті не так,
Хоч дихаю і майже завжди досить кисню.
Немовби крила відняло - а я ж то птах
І невагомість важкістю зависла.
Думками давить на виски,
Туман буденності охоплює за плечі.
Коли є щось, ти лишень розкажи,
Довір паперу все і буде легше.
