У натовпі чужих бути своїм – це розкіш.
За неї заплатити нам дано
Лиш відчинивши двері й вікна навстіж
І що б не сталося тоді вже все одно.
Чужі, свої,… Все так давно змішалось
Не розібратися хто перед ким в боргу.
Не гоже й клянчити та марно сподіватись,
Що справедливо нас оцінять на торгу.