Понад Россю, де косами трави шовково-духмяні,
Басурманин поганий на землю слов’янську ступив.
Але стали рішуче на захист відважні поляни,
Від хозар боронити свої городища й степи.
Захищали людей рідні стіни й дніпровські пороги,
(Та й за спиною кожен родину свою уявляв.)
Військо стало на захист свого – й здобуло перемогу,
Хоч і плакало небо від крові, здригалась земля…
Не побачить каган-кочівник перемоги на Росі,
Шаблі й списи безстрашно розбили ряди кінні вщерть.
Із мечами прийшли – то сплатити сповна довелося,
Завойовників завжди чекає поразка і смерть.
Здавна бачили води Дніпра й українські простори,
Як за волю боролися предки десятки століть.
Ці події доводять: сміливців ніхто не підкорить,
Непохитно наш воїн і зараз за рідне стоїть.
Дякую, пані Ніно, за теплий коментар! 
приємно, що відгукнулися 
Майстерно! 
